Вступ
Патріотичне виховання - це сфера духовного
життя, яка проникає в усе, що пізнає, робить,
до чого прагне, що любить і ненавидить
людина, яка формується
(В.О. Сухомлинський).
Патріотичне виховання – це планомірна виховна діяльність, спрямована на формування в учнів почуття патріотизму, тобто доброго відношення до Батьківщини.
Таке виховання включає розвиток любові до своєї країни, національної самосвідомості й гідності; дбайливе ставлення до рідної мови, культури, традицій; відповідальність за природу; потребу зробити свій внесок у долю Батьківщини; інтерес до міжнаціонального спілкування; прагнення праці на благо рідної країни, її народу.
Патріотичне виховання є складовою частиною загального виховного процесу ліцею, являє собою систематичну і цілеспрямовану взаємодію вчителів з учнями з метою формування в учнів високої патріотичної свідомості, почуття любові до України, готовності до виконання громадянських і конституційних обов’язків.
Патріотичне виховання включає у себе соціальні, цільові, функціональні, організаційні та інші аспекти, володіє високим рівнем комплексності, тобто охоплює своїм впливом усі покоління, пронизує усі сторони життя: соціально-економічну, політичну, духовну, правову, педагогічну, спирається на освіту, культуру, історію, державу, право.
Кожна молода людина є активним учасником розбудови громадянського суспільства, відіграє в ньому важливу роль та несе відповідальність у процесах прийняття рішень на всіх рівнях, які впливають на їх життя, а держава забезпечує доступ молоді до відповідних та необхідних програм та послуг незалежно від статі, географічного положення, соціального, культурного, економічного чинників.
На сьогодні перед нами стоїть завдання – виховання у молодого покоління почуття патріотизму, формування особистості на засадах духовності, моральності, толерантності, забезпечення створення умов для інтелектуального, культурного та фізичного розвитку, реалізації науково-технічного та творчого потенціалу молодих громадян.
Без почуття патріотизму, як своєрідного кодексу моральних принципів, історичної пам’яті та ідейно світоглядних принципів, що передбачають всезагальну відданість окремій історичній спільноті, важко уявити процес формування системи, здатної забезпечити свободу, рівність та громадянську гідність.
Без любові до своєї Батьківщини, без утвердження патріотичної свідомості, ідеї нації як політичної спільноти, об’єднаної історичною долею, державною мовою, без визнання гідності людини й цінності людської особистості як ключового елемента права, без продукування та культивування ціннісних орієнтацій, годі сподіватися на динамічну трансформацію української патріотичної молоді в суспільстві.
Виходячи з цього, основна ідея даного виховання в ліцеї полягає у мотивації громадської активності молодого покоління, що є запорукою небайдужості як сьогоднішнього, так і прийдешніх поколінь громадян.
Найкращою мотивацією до безкорисної суспільної праці є почуття гордості за свою державу, співпереживання за минуле, співпричетність до творення її сьогодення та майбутнього. Саме тому патріотичне виховання молоді є одним з найголовніших виховних напрямків в ліцеї.
І. Основні орієнтири національно-патріотичного виховання
Сучасний зміст виховання дітей та учнівської молоді в Україні — це науково обґрунтована система загальнокультурних і громадянських цінностей та відповідна сукупність соціально значущих якостей особистості, що характеризують її ставлення до суспільства і держави, інших людей, праці, природи, мистецтва, самої себе. Виховання здійснюють для ідентифікації вихованця із загальновизнаними цінностями і якостями та самореалізації його сутнісних сил.
Система цінностей і якостей особистості розвивається і виявляється через її власне ставлення.
Ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави виявляється у патріотизмі, правосвідомості, політичній культурі та культурі міжетнічних відносин.
Патріотизм виявляється в любові до Батьківщини, свого народу, турботі про його благо, сприянні становленню й утвердженню України як суверенної, правової, демократичної, соціальної держави, готовності відстояти її незалежність, служити і захищати її, розділити свою долю з її долею, повазі до українських звичаїв і обрядів, усвідомленні спільності власної долі з долею Батьківщини, досконалому володінні української мовою. Розвинена правосвідомість виявляється в усвідомленні особистістю своїх прав, свобод, обов'язків, свідомому ставленні до законів та державної влади. Політична культура — це політична компетентність (наявність знань про типи держав, політичні організації та інституції, принципи, процедури й регламенти суспільної взаємодії, виборчу систему), а також лояльне й водночас вимогливе ставлення громадян до держави, її установ, органів влади, здатність брати активну участь в ухваленні політичних рішень. Культура міжетнічних відносин передбачає поважне ставлення дітей та учнівської молоді до прав людини; сформованість інтересу до представників інших народів; толерантне ставлення до їхніх цінностей, традицій, мови, вірувань; вміння гармонізувати свої інтереси з етнічними та релігійними групами заради громадянської злагоди.
У підлітковому віці виховується духовно-осмислений, рефлексивний патріотизм, який поєднує любов до свого народу, нації, Батьківщини з почуттям поваги до інших народів, своїх і чужих прав та свобод.
Тому у старшому шкільному віці, на мою думку, пріоритетними рисами ціннісного ставлення до Батьківщини є відповідальність і дієвість. Старшокласники не лише ідентифікують себе з українським народом, але й прагнуть жити в Україні, пов’язати з нею свою долю, служити Вітчизні на шляху її національного демократичного відродження; працювати на її благо, захищати її; поважати Конституцію України і дотримуватися Законів; володіти рідною та державною мовою; визнавати пріоритети прав людини, поважати свободу, демократію, справедливість.
Я вважаю, що патріотичне виховання – процес безперервний. Нагромадження нових знань, зміна і зміцнення поглядів, переконань учнів відбувається постійно.
Метою виховання є формування морально-духовної, життєво-компетентної особистості, яка успішно самореалізується в соціумі як громадянин, сім’янин, професіонал.
Виховання патріотизму в учнів я продовжую починаючи з 5 класу.
Ефективність патріотичного виховання в позакласній діяльності значною мірою залежить від спрямованості виховного процесу, методів та форм його організації.
Як приклад ефективності, мої учні випускники 2010 року Зуєв Андрій, Василевська Анастасія вступили і закінчили Луганський державний університет внутрішніх справ ім. Е.О.Дідоренка в 2014 році. Навчаючись в університеті вони неодноразово відвідували ліцей, який вони закінчили, з метою проведення профорієнтаційної роботи серед майбутніх випускників. Працюють на даний час в Лозівському міжміському відділі внутрішніх справ. В надзвичайно складний час для України гідно несуть службу на блок-постах, захищаючи територіальну цілсність України, мир і спокій Харківщини та Близнюківського району від проникнення терористичних угрупувань.
Частина випускників навчається у вищих навчальних закладах за місцевим направленням і закінчивши повернуться до рідного селища працювати у галузі освіти, охорони здоров’я.
Великий вплив на їхній вибір професії, на бажання працювати на користь рідного селища мали зустрічі з представниками правоохоронних органів, працівниками місцевої лікарні, круглі столи з батьками, які презентували інформацію по особливостях своїх професій.
З метою організації патріотичного виховання учнів організовую та проводжу такі заходи: «Козацькі розваги», «Нумо-хлопці»!, «Сильні, сміливі, спритні»; інсценування українських народних пісень; години спілкування: «Україна – наш спільний дім», «Роде наш красний», «Я – громадянин і патріот держави», «Україна – єдина країна», «Можна все на світі вибирати сину, вибрати не можна тільки Батьківщину!», «Земля наш спільний дім», «Дерево з коріння починається, а людина – з сім’ї»; бесіди: «Моя рідна Україна», «Твої права і обов’язки», «Символи України» тощо; уроки мужності: «Наша вулиця носить ім’я героя війни», «І тільки пам’ять не сивіє»; «Вклоняємось доземно всім солдатам», уроки пам’яті: «За мир і спокій в Україні», «Герої не вмирають», знайомлю з історією Близнюківщини організовуючи екскурсії до історико-краєзнавчого музею, зустрічі з ветеранами війни та праці тощо.
Подібні заходи вкрай необхідні нинішньому молодому поколінню не тільки з точки зору розширення знань про свою країну та шанованих земляків, а головне – як один із способів виховати підростаюче покоління справжніми патріотами нашої держави.
Результатом патріотичного виховання має бути сформованість почуття патріотизму, яке означає прояв особистістю любові до свого народу, поваги до українських традицій, відчуття своєї належності до України, усвідомлення спільності власної долі з долею Батьківщини, досконале володіння українською мовою.
У своїй виховній роботі я переконалась, що сьогодні дуже важливо вдаватися до методів і засобів, які мають найбільший вплив на підростаюче покоління, які ґрунтуються на демократичному стилі взаємодії, спрямовані на самостійний пошук істини і сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості. Тому я в своїй роботі постійно веду пошук методичних прийомів і форм, новітніх підходів до виховної роботи для прилучення підлітків до норм і правил суспільного життя. До таких методів належать: проектна діяльність, метод відкритої трибуни, створення проблемних ситуацій та інші.
Особливо цікавою формою виховної роботи для учнів є проектна діяльність.
ІІ. Використання проектної діяльності у патріотичному вихованні школярів.
Ми прагнули, щоб у кожного підлітка поступово
Формувалося особисте ставлення до Батьківщини:
Бажання, духовний порив утвердити її гідність,
Велич, честь, славу, могутність.
В.О.Сухомлинський
На моє глибоке переконання, метод «проектів» є одним із провідних засобів перетворення школи навчання на школу життя, оволодіння учнями навичками планування власної діяльності, навичками вибору способів та шляхів їх здійснення, формування та актуалізації життєвого досвіду учнів.
Робота з учнями не дає змогу мені, як класному керівнику, зупинитися на досягнутому, посилює щире прагнення до постійного руху вперед, адже відомо, що дітей може і має право навчати тільки творчий, відданий своїй праці вчитель. Так робота над проектами надихає мене шукати та віднаходити багато нових питань для обговорення, бути винахідливішим, робити навчальний процес інтенсивнішим.
Метод проектів завжди зорієнтований на самостійну діяльність учнів, індивідуальну, групову, яку учні виконують протягом певного часу. Цей підхід органічно поєднується з груповим підходом до навчання.
Працюючи над проектною діяльністю учні досліджують і збирають матеріали про історичне минуле селища, своїх односельців, звертають увагу на красу рідного краю…
Проводячи велику дослідницьку роботу, залучаючи багато матеріалів, учні з великим інтересом ставляться до оформлення свого творчого проекту.
Нехтування традиціями свого народу, незнання історії рідного краю призвело до втрати молодим поколінням національної свідомості, патріотизму. Без знання традицій, звичаїв, історії рідного краю неможливо виховати справжнього громадянина суверенної держави.
Так, починаючи з 5-го і до 11-го класу, я зі своїми учнями працюю над таким національно-патріотичним проектом «Виховуємо громадянина України».
Проект національно-патріотичного виховання
«Виховуємо громадянина України»
Учасники проекту: учні 8-А классу Близнюківського ліцею
|
|
Без любові до Батьківщини,готовності примножувати її багатства,оберігати честь і славу,людина не може бути громадянином |
Мета проекту:
· розвиток національної свідомості школярів, залучення учнів до національних культурних цінностей, поглиблення інтересу учнів до історії рідного краю, традицій українського народу;
· формування особистості учня-патріота України, який усвідомлює свою приналежність до сучасної цивілізації, підготовлений до життя;
· забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, людей похилого віку;
· виховання почуття гордості, глибокої поваги до символів держави – Герба, Прапора, Гімну України; історичних пам’яток, святинь, національної символіки, оберегів;
· підвищення престижу і розвиток мотивації молоді до державної та військової служби.
Завдання національно-патріотичного виховання:
– розвиток у суспільстві високої соціальної активності, громадянської відповідальності, духовності, становлення громадянського суспільства, що складатиметься з громадян, які володіють високою свідомістю та здатністю проявити її в повсякденній діяльності з забезпечення сталого розвитку;- утвердження у суспільстві поваги до культурного та історичного минулого України;
- створення і забезпечення реалізації можливостей для повноцінної соціалізації молодих громадян, більш активного залучення їх у вирішення соціально-економічних, культурних, правових, екологічних та інших проблем, як загальнодержавного так і місцевого значення;
- виховання молодих громадян у дусі поваги до Конституції країни, законності, норм суспільного та колективного життя, створення умова для забезпечення реалізації конституційних прав людини та його обов’язків, громадянського та професійного обов’язку;
- розвиток відчуття у громадян почуття гордості, глибокої поваги до символів держави – Герба, Прапора, Гімну України, іншої загальнодержавної та регіональної символіки та історичних святинь, гордості за країну, а також окремі регіони та міста;
- створення умов для посилення патріотичної направленості телерадіомовлення та інших засобів масової інформації при висвітленні подій та явищ суспільного життя, активна протидія антипатріотизму, маніпулюванню інформацією, фальсификації історії України;
- формування расової, національної, релігійної терпимості, розвиток дружніх відносин між представниками різних етнічних груп.
Очікувані результати повинні відображати здатність вихованців :
- розуміти свої права, свободи, обов’язки;
- поняття громадянської життєвої позиції;
- мати почуття патріотизму, національної свідомості, розвинуту правосвідомість, культуру міжетнічних відносин;
- дотримуватись конституційно-правових норм, своїх прав, обов’язків, свобод, готовність до захисту інтересів Батьківщини.
Заходи національно-патріотичної спрямованості:
|
І. Підготовчий етап |
|
|
1
2 |
Формування ідей. Планування роботи. |
|
ІІ. Основний етап |
|
|
1 |
Проведення першого уроку «Україна – єдина країна» |
|
2 |
- День соборності України (виховний захід «Ми – діти твої, Україно!»); - День Конституції України; - День державного прапора України; - День незалежності України; - День свободи; - День збройних сил України |
|
3 |
|
|
4 |
|
|
5 |
|
|
6 |
|
|
7 |
|
|
8 |
|
|
9 |
|
|
10 |
|
|
ІІІ. Заключний етап |
|
|
1 |
Оформити стенд «Пам’ятаємо наших героїв» |
|
2 |
Випуск шкільної газети «Пам’ять вічна». |
|
3 |
Узагальнити позитивний досвід патріотичного виховання. |
Покладаю надію, що дана система патріотичного виховання у 8-А класі буде продовжена у наступних класах і дасть свій позитивний результат у майбутньому.
ІІІ. Роль родини у вихованні патріота України.
Виховання дітей у сім’ї поєднується з виховною роботою ліцею. «Виховання дітей – найважливіша галузь нашого життя. Наші діти – це майбутні громадяни нашої країни і громадяни світу. Вони творитимуть історію. Наші діти це майбутні батьки і матері, вони теж будуть вихователями своїх дітей. Наші діти повинні вирости прекрасними громадянами, хорошими батьками і матерями. Але й це не все: наші діти – це наша старість. Правильне виховання – це наша щаслива старість, погане виховання – це наше майбутнє горе, це наші сльози, це наша провина перед іншими людьми, перед усією країною», - писав А.С.Макаренко в «Книзі для батьків».
Сім’я, родина – найвища цінність на землі. Але батьки повинні усвідомити, що вони виконують і важливу соціальну роль, адже кожна повноцінна родина є фундаментом здорового суспільства.
Родина формує ставлення до праці, до іншої людини, до суспільства, до самої себе. Вона допомагає подолати життєві випробування, дає реальну підтримку, вселяє віру у власні сили і краще майбутнє.
«Щоб добре знати дітей, треба добре знати сім’ю», - говорив В.О.Сухомлинський. Отож свою роботу ще з п’ятого класу я розпочала з оформлення соціальних паспортів, вивчила умови життя, моральні принципи батьків. Знання цих та інших даних має важливе значення для організації навчально – виховної роботи в класі, і зокрема, родинного виховання.
Школа приділяє велику увагу правовій освіті батьків. Саме сім’я є тим місцем, де діти вчаться перемагати труднощі, місце, де батько і мати є взірцем для дитини. Саме в сім’ї діти одержують перші уроки поваги до предків і до своєї Батьківщини. Моральні риси, які панують у сім’ї, відображаються на поведінці дитини в школі, так і на житті в майбутньому. Немає однакових сімей, а тому існують різні стилі взаємовідносин у сім’ї. Кожна сім’я потребує особливого підходу.
Виходячи з цього основний акцент у вихованні учнів намагаюся робити на якомога більшому залученню родини до шкільних справ. Для цього запроваджую нові форми виховання дітей, зокрема родинні свята. Метою цих свят є: відродження національних традицій та обрядів, виховання любові до родини, рідної землі, самосвідомості та національної гідності громадян України.
Удосконаленню рівня патріотичних почуттів батьків та налагодженню батьківсько-вчительської взаємодії використовую такі форми роботи: батьківські збори «Вибір професії», «Родина: ми й наші діти», «Людина залишає себе в людині»; бесіди «Сім’я – ключ до щастя», «Батько й мати – першовихователі своїх дітей», «Родина – школа любові», «Спілкування в сім’ї»; усні журнали; години спілкування «Дерево з коріння починається, а людина з сім’ї», «Ввічливість – це людяність»; дні добрих справ; уроки життєвої мудрості (обговорення проблем виховання у сім’ї); зустрічі за «Круглим столом»: «Приклад батьків у вихованні дітей», «Мій край не обійшла війна»; конкурси «Тато, мама і я – спортивна сім’я»; відкриті уроки для батьків.
Через впровадження у систему роботи школи родинних свят, батьківських зборів, класних годин, позакласних заходів, екскурсій забезпечується формування свідомого фахівця, громадянина, патріота своєї країни.
Родина і школа – природні союзники, дві могутні сили виховання. На мою думку, єдність батьків і учителів дає змогу досягти не тільки позитивних результатів у виховання дитини, а й постає важливою умовою вдосконалення обличчя сім’ї, батька і матері. «Без виховання дітей, без активної участі батька і матері у житті школи, без постійного духовного спілкування і взаємного духовного збагачення дорослих і дітей неможлива сім’я, … неможлива школа як найважливіший навчально-виховний заклад…»
Висновки
Отже, тема національно-патріотичного виховання учнів особливо актуальна сьогодні, коли Україна впевнено крокує шляхом до євроінтеграції.
Я вважаю, що питання національної самоідентифікації дитини повинно починатися вже з початкових класів. Фактично це спонукає дитину до розуміння коріння власного «я», вивчення минулого свого народу за його етнічної складовою, а також інших народів, що проживають як в Україні, так і в світі. Вивчаючи минуле власного народу, дитина зможе з одного боку відчувати гордість за належність до відповідної нації, з іншого - ставитися з повагою до громадян інших національностей.
На мою думку, формування національної свідомості і самосвідомості дитини відбувається через навчальні предмети, різноманітні заходи виховної і позакласної роботи та родинне виховання. Адже саме проживаючи в сім'ї дитина успадковує не тільки правила поведінки, які формує родина, але і національний світогляд, культуру, яку родина несе і прищеплює дітям. Адже діти копіюють до неймовірної точності вчинки і висловлювання авторитетних їм людей, насамперед батьків, вихователів, вчителів, а згодом і однолітків.
У наш час основна увага патріотичному вихованню надається саме як вихованню національному, тобто вихованню в дусі ментальності українського народу, потягу до прекрасного і прагнення до гармонії.
Любов до Батьківщини є однією з визначальних рис кожного справжнього громадянина. Будучи якістю синтетичною, патріотизм включає в себе емоційно-моральне і дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної природи, до своєї нації, до матеріальних та духовних надбань суспільства.
