Батьківські збори на тему: «Родина: ми й наші діти». (5 клас)
Класний керівник: Палагута В. В.
Мета: Звернути увагу батьків на значення слова «сім’я» в житті їх та їхніх дітей; розкрити роль та переваги родинного виховання дітей-підлітків, звернути увагу на особистий приклад батьків у формуванні особистості та життєвих цінностей школярів; продовжити роботу по формуванню у батьків педагогічних умінь і навичок.
Хід зборів :
Шановні батьки ! Напередодні зборів ми з дітьми проводили тестування «Закінчи речення» :
- Сім’я - це …
- Мої батьки – це …
- Світло у вікнах мого дому – це …
- Радість у моїй сім’ї – це …
- Горе моєї родини – це …
- Вдалині від рідного дому я буду згадувати …
Зараз я ознайомлю Вас з результатами тестування дітей та пропоную Вам обговорити відповіді дітей.
Підсумовуючи результати обговорень хочу сказати наступне : «Що саме родина це осередок виховання дитини». І сьогоднішні збори присвячені саме цій темі.
Родина – перший суспільний щабель у житті людини. Вона з раннього віку направляє свідомість, волю, почуття дітей. Під керівництвом батьків дитина набуває свого першого життєвого досвіду, елементарних знань про навколишню діяльність, умінь та навичок життя в суспільстві.
Враження дитинства залишають слід на все життя. Дитячі переживання впливають на всю подальшу діяльність людини, хоча вони часто й залишаються у сфері підсвідомого. Людина може забути про них, але, вони, попри її волю, часто визначають її вчинки.
У родині, у спілкуванні з батьками діти одержують перші уроки громадянськості. Ці уроки – початок довгого шляху дорослішання, який повинна пройти зростаюча людина, перш ніж стане справжнім громадянином, для якого невіддільні особисте і суспільне, права і обов’язки, палка любов до своєї Батьківщини,готовність трудитися на її благо і захищати її. У родині закладаються основи моральності. Поступово, у процесі спілкування з близькими, дитина починає розуміти, який вчинок можна вважати гарним, а який – поганим, що таке діяльне добро, повага до людей, відповідальність за свої вчинки і справи.
Розумове виховання дитини багато в чому визначається повсякденним впливом батьків, власне атмосферою інтелектуального життя родини, а також цілеспрямованою діяльністю дорослих членів родини щодо задоволення пізнавальних інтересів дітей та формування нових, розширення їхнього світогляду. Розумовий розвиток дитини залежить від того, як задовольняються в родині її духовні потреби, як організується її діяльність, яке мовне середовище в родині тощо.
Людина живе в родині. Тут вона проводить велику частину свого часу. Удома вона відпочиває і працює, займається улюбленою справою, піклується про своїх близьких і користується їхньою турботою і увагою. Сюди вона йде й у радості, й у горі.
Головна особливість сімейного виховання в тому, що воно є емоційним за своїм змістом і передбачає любов батьків до дітей і відповідне почуття дітей до батьків.
Вплив батьків на формування особистості дитини.
Сила впливу батьків – у вірі в них дитини, у її переконанні, що близькі для неї люди завжди праві, а їхні рішення і вчинки – справедливі.
Від того, на що і як спрямований вплив родини, багато в чому буде залежати результат виховання. Щоб родина успішно впоралася з вихованням дітей, батьки повинні знати основні педагогічні вимоги і створювати необхідні умови для виховання дитини в сім’ї.
Що це за умови? Насамперед, це родинний уклад, при якому кожний із дорослих членів родини розуміє свою відповідальність за виховання дітей.
Виховують дитину і весь життєвий повсякденний лад, встановлений у родині, взаємини між її членами, ставлення до праці, відпочинку, подій у державі, обстановка, що оточує дитину, тощо. Учити добру, працьовитості треба не тільки словом, але й самою справою, добрим керівним прикладом життя і поведінки.
Про батьківську любов та стосунки з дітьми.
Джерелом благополуччя дитини в родині, умовою її правильного виховання є любов до неї батьків. Діти дуже тягнуться до любові й ласки, гостро переживають їхній дефіцит. Любов – творець усього доброго, піднесеного. Це – основа людських відносин. Живучи в родині, дитина за словами Василя Сухомлинського любить безмежно. Така любов створює почуття захищеності, справжнього комфорту. При цьому дитина активніше осягає світ, легше опановує знання. У неї краще розвиваються здібності, вона впевненіше визначає свою дорогу в житті, вибирає друзів.
Справжня батьківська любов учить людину культури почуттів, розуміння добра, формує почуття обов’язку, чуйності.
Любов,ласка,ніжність, які дитина сприйняла в дитинстві, у подальшому допомагатимуть їй правильно вирішувати складні життєві проблеми. В.О. Сухомлинський писав:»Людяність, сердечність, чуйність – цей моральний імунітет проти зла здобувається лише тоді, коли людина в ранньому дитинстві пройшла школу доброти, школу справжніх людських стосунків…»
Тим часом у практиці сімейного виховання нерідко можна спостерігати випадки, коли батьки дуже люблять дітей, оберігають їх від усяких труднощів, піклується про їхнє здоров’я, харчування, навчання, а діти виростають грубими, егоїстичними, жорстокими, і, в першу чергу, виявляється у ставленні до батьків. Як правило, у цих випадках винна не любов саме по собі, а нерозсудливість любові. Батьки самі ставили дітей у такі умови, за яких із них нічого, крім егоїстів, і не могло вирости.
Любов батьків передбачає участь дитини в житті родини. Дитина дуже рано повинна зрозуміти, що вона – такий же член родини, як і всі інші, і вона має піклуватися про інших так само, як і інші піклуються про неї. І батьки, і діти повинні мати в родині свою частку праці і свою частку відпочинку.
Авторитет батьків – важлива умова успішного виховання.
Авторитет батьків – це вплив батька і матері на дітей, заснований на повазі й любові до батьків, довірі до їхнього життєвого досвіду, слів і вчинків. Без авторитету – безсумнівного достоїнства батька, матері – не можна виховувати дитину, формувати в неї якості гарної людини.
Найважливіша умова авторитету батьків – їхнє громадське обличчя,спрямованість їхньої діяльності і на роботі, і в сімейному побуті. Головним тут стає моральне обличчя батьків. Діти завжди хочуть бачити в них високі моральні якості: мужність і скромність, чесність і справедливість, почуття обов’язку і доброзичливість до людей, багатство знань і культуру поведінки.
Спосіб життя батьків – основа їхнього авторитету у дітей.
Вимоги до дітей не повинні розходитися з власною поведінкою.
Батьки повинні пам’ятати, що всі їхні дії перебувають під постійним, безпосереднім контролем дітей.
Повага до особистості дитини, розуміння її інтересів, прагнення бачити в ній людину – необхідні умови для зміцнення авторитету.
Тільки поважаючи особистість дитини, можна допомогти їй стати людиною в найвищому значенні цього слова. Не можна дивитися на дитину, як на власність, з якою що хочеш, те й можеш робити, як на тягар або іграшку.
Необхідно навчитися бачити в дитині людину.
Батьки розповідають про свій авторитет та стосунки з дітьми.
Батькам пропонується заповнити тест «Перевірте себе».
При заповненні тесту треба обводити літеру варіанта відповіді.
- Повернувшись додому з роботи, ви хочете почитати газети. А ваш син (дочка) слухає у цей час музику. Ви говорите:
а) Зараз же вимкни магнітофон!
б)Вимкни магнітофон у мене голова розламується. Ти ж бачиш, що я збираюсь почитати газету.
в) Давай домовимося: я буду читати газету приблизно протягом години, а ти вимкни музику. Потім можеш слухати далі.
2. Ваш син не стригся протягом тривалого часу. Це вас дуже засмучує, і ви кажете:
а) «Зараз же йди до перукарні! Мені вдома клоун не потрібен!»
б) «Як тобі не соромно ходить у такому вигляді, адже на тебе вже озираються! Ось тобі гроші на стрижку, піди зараз же підстрижись».
в) Синові ви нічого не кажете про його зачіску. Замість цього час від часу його присутності, розмовляючи з дружиною (чоловіком), згадуєте про те, що мода на довге волосся минула.
3. Ви просите доньку(сина) терміново сходити у якійсь важливій справі. Вона(він) відмовляється. Ви здогадуєтеся, що дитина поспішає на зустріч із друзями і говорите:
а)»Мене не стосуються твої справи. Зараз же відправляйся і зроби те, про що я тебе прошу!»
б) «Ти все ж таки повинен (повинна) це зробити. Треба і мені допомогти».
в) Ви намагаєтесь вибрати компромісне рішення: пропонуєте різноманітні варіанти, такі, щоб була зроблена справа до чи після зустрічі з друзями.
4. Батько застає сина з цигаркою (батько сам палить) і каже:
а) «Так ти палиш? У цьому віці? Зараз же покинь сигарету».
б) «Якщо палити у цьому віці,що ж буде потім?»
в) «Дуже погано чиниш, що звикаєш до тютюну. Якщо я в молодості зробив таку помилку та звик до паління, це зовсім не означає, що й ти маєш палити».
5. Дочка прохає купити їй дорогі туфлі. У вас немає на це грошей. Ви говорите:
а) «У такому віці дорогі туфлі? Ще чого захотіла!»
б) «Ти завжди просиш дорогі речі. А звідки я візьму гроші? Походи поки що у старих туфлях».
в) «У мене немає грошей. Ось коли отримаю премію – поговоримо».
6. Син (дочка) має вимити посуд, але замість цього дивиться телевізор, і ви говорите:
а) «Зараз же вимий посуд!»
б) «Мати хвора, а ти навіть посуд не вимиєш! Може, я маю це робити ?!»
в) «Не забудь після закінчення своєї передачі вимити посуд. Це неприємно, але нічого не вдієш, це необхідно зробити !»
Результати тесту:
Якщо більшість обраних відповідей а), батьки занадто категоричні. Друзями таких батьків, напевне, діти не назвуть.
Якщо більшість обраних відповідей б), батьки на надто послідовні у своєму ставленні до дітей, але взагалі часто виступають у ролі порадника.
Якщо більшість вибрано відповідей в), то батьки вимагають від своїх дітей дуже небагато.
Найкращий результат, якщо обрані відповіді типу б)та в). Це означає, що батьки не лише намагаються зберегти свій авторитет перед дітьми, але й їхню дружбу.
Підсумки зборів.
Завершуючи збори,хотілося б нагадати вам, шановні батьки слова А.С.Макаренка:
«Не думайте, що ви виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте, або повчаєте її, або наказуєте її. Ви виховуєте її кожної миті її життя… Те, як ви вдягаєтеся, як розмовляєте з іншими людьми і про інших людей, як ви радієте або засмучуєтеся, як ви спілкуєтеся з друзями і ворогами,як ви смієтеся, читаєте газету, - усе це для дитини має велике значення… У виховній роботі немає дрібниць. Дрібниці діють регулярно, щодня, щогодини…»
Тож навчайте дитину добра, працьовитості не лише словом, а й своїми справами, добрим прикладом життя і поведінки.
| 
