Батьківські збори на тему: «Обери свій шлях життєвий»
(9 клас)
Мета:
- Виявити ставлення учнів до вибору майбутньої професії, ставлення їхніх батьків до цієї проблеми.
- Дати учням та батькам профорієнтаційні рекомендації.
- Сприяти формуванню взаєморозуміння в родинах, розвивати співпрацю сім’ї та школи.
Коментар: Напередодні зборів учні пишуть твори на тему «Мої роздуми про майбутню професію».
Анкета для учнів:
- Які предмети в школі тобі подобаються?
- Які професії тобі подобаються?
- Чи подобаються тобі професії твоїх батьків?
- Де ти плануєш продовжити своє навчання після закінчення школи?
- Чим, на твою думку, слід насамперед керуватися у виборі майбутньої професії (висока заробітна плата, гарні умови праці, робота, яка відповідає твоїм здібностям, нахилам, уподобанням, робота на підприємстві, яке розташоване неподалік від дому, інше)?
- Чи радишся ти з батьками щодо вибору професії?
- Якщо так, чи прислухаєшся ти до думки батьків із цього приводу, чи поділяєш її?
- Що, на твою думку, головніше: отримати престижну освіту чи знайти роботу «для душі»?
- Що ти вже зараз можеш зробити для того, щоб дізнатися більше про світ професій узагалі та про професії, які тобі подобаються?
- Кому повинна давати користь професія людини насамперед (суспільству, родині, самій людині, яка працює, інші думки)?
- Для чого ми обираємо професію?
- Чи вважаєш ти важливою справою вибір професії? Поясни чому.
- Чого ти хочеш досягти в житті?
- Яким ти уявляєш свій життєвий шлях?
Батьки готують виступи на тему «Моя професія – моя гордість».
Шкільний бібліотекар готує огляд літератури та оформляє книжкову виставу «Скільки професій – стільки доріг».
Хід заходу
Захід відбувається в класній кімнаті.
Відкриття заходу, слово класовода
Учитель. Найцінніше, що є в людини, - це її життя. Воно дається їй тільки раз і кожній – своє. Довге чи коротке, воно триває лише від народження до смерті, і його не можна прожити двічі. Нерідко говорять, що людське життя подібне до іскри, яка вилетіла з багаття, спалахнула на коротку мить у темряві й одразу ж згасла.
Час лине надзвичайно швидко, і ось уже наші діти, здавалося б, вчорашні малюки, пройшовши через яскраве безтурботне дитинство, а потім через мілини та рифи отроцтва, спрямовують свій корабель життя в смугу юності. І погляд їх невблаганно лине вперед – у безмежні простори справ, які ваблять своєю незвідністю й багатообіцяльними можливостями.
Курс корабля один – на мрію, і чим сміливіша вона, тим бажаніше й саме плавання.
Перед старшокласниками відкривається багато різних життєвих шляхів. Вони мають вибрати один із них. Але який саме? Якби на життєвих роздоріжжях, як у казках, ставилися попереджувальні написи, що на тебе чекає на тому шляху й куди він може тебе привести. Але, зрештою, не варто про це мріяти. Якщо на шляхах життя й не ставлять покажчики, то є досвід людей, які цими шляхами вже пройшли. Для вас, дорогі діти, ці люди – ваші батьки, які завжди поруч, які вболівають за вашу майбутню долю й завжди допоможуть мудрою порадою, добрим словом.
Досвід людства показує, що у виборі свого майбутнього шляху не треба шукати ні занадто легкої, ні занадто важкої долі. Кожен повинен вибирати свій життєвий шлях по собі.
І ось серед десятків, сотень, тисяч рішень, які приймає людина, невдовзі вам, саме вам, належить прийняти те, з яким не зрівняється жодне за своїм значенням, роллю, впливом на подальшу долю. Це ваш вибір – ким стати, якою дорогою піти, на якій ниві реалізувати себе.
Кожна людина – особистість. Серед випускників немає навіть двох зовсім однакових. У кожного свої, лише йому притаманні задатки, нахили, здібності, часом обдарування, іноді талант. І вибір життєвої дороги повинен визначаться передусім ними.
Прикро, що іноді трапляються такі батьки учнів, які не розуміють фрази: «Тобі відкриті всі дороги, вибирай будь-яку!». Вибір професії не тільки в наш час, а й у майбутньому, насамперед, обмежується індивідуальними здібностями особистості.
Як же не помилитися у виборі навчального закладу, а згодом і професії? Адже це рішення визначить усе наступне життя молодої людини. А значить, приймаючи його, не можна покладатися на випадковість, квапитися. Необхідно найсерйозніше ставитись до цієї проблеми як батькам, так і самій молоді.
До питання вибору професії людина повертається інколи не раз. Уперше воно постає перед нею після закінчення неповної середньої школи, тобто в 15-річному віці. А для наших дітей, які не пішли до технікумів чи профтехучилищ і вирішили отримати повну середню освіту в стінах рідної школи, це питання вимагає рішення після отримання ними атестату зрілості. Уже скоро, дуже скоро настане цей час.
Вирішуючи питання вибору професії, необхідно добре урахувати всі аспекти. А це зовсім, зовсім непросто.
Нерідко під час обговорення питань, куди піти вчитись, яку професію обрати, у сім’ях панує критична ситуація, часто межуючи з розпачем. Випускники, буває, самі не знають, що б їм хотілося робити. Їхні життєві інтереси ще не сформовані, а батьки так само мають досить туманне уявлення про можливості, що відкриваться перед їхньою дитиною.
Інколи виручають щасливі випадки. Дитина, наприклад, може зацікавитися тим, чим захоплюються її товариші, і відповідно до цього обирає свою майбутню професію. Трапляється, що не сім’я і не школа, а хтось зовсім інший – родич чи знайомий – може виявити певний талант дитини. Проте щасливі нагоди не бувають правилом, вони швидше свідчення підвищеної чутливості сторонніх людей до тих задатків дитини, яких іноді не помічає її найближче оточення.
Набагато частіше впливають на вибір майбутнього фаху батьки, їх робота, уподобання. Звичайно, дати мудрі, корисні поради – обов’язок батьків. Але свою майбутню спеціальність молода людина повинна обирати самостійно, цілеспрямовано і не поспіхом.
Суспільство зацікавлене в тому, щоб вибір спеціальності відповідав, з одного боку, здібностям і знанням учнів, а з другого – потребам і можливостям суспільства. Важливість поєднання того й іншого мають врахувати як самі випускники школи, так і ви, шановні батьки.
Наша система освіти покликана сприяти оптимальному розвиткові молодою людиною своїх талантів. Водночас це становить передумову найкращого вибору майбутньої роботи, що необхідно для відчуття щастя в праці, узагалі в житті.
Молодь має надзвичайно широку перспективи. Разом із тим у нас усе ще існує звужене уявлення про її можливості. Нерідко через це виникають розчарування в батьків і дітей, а згодом може сформуватися невдоволення молодих людей обраною професією. Відповідна поінформованість батьків і дітей могла б запобігти цьому. На жаль, ще мало знають у нас про характер, специфіку, умови праці окремих професій, перспективу певних спеціалізацій.
Наприклад, чимало робітничих професій уявляються нам такими ж, як півстоліття тому. Набагато ширші наші знання про «престижні» спеціальності, скажімо, автомеханік, косметолог тощо, або ж професії рідних чи знайомих. Водночас сотні інших можливостей висококваліфікованої, цікавої, перспективної праці залишаються для молоді невідомими.
Орієнтація на навчання у вищому навчальному закладі також буває недостатньо обґрунтованою. Так, обираючи професію вчителя, інколи керуються міркуванням про те, що в учителя тривала відпустка, забуваючи при цьому, скільки ненормованого робочого часу забирає в людини професія педагога, якої психічної напруги вона вимагає та ін.. часом ваблять майбутні слава або яскравий образ артистів.
Роблячи ставку на «грошовиті професії», забувають, що високооплачувана праця буває складнішою й важчою фізично чи розумово, вимагає вищої кваліфікації, більшої відповідальності, витрати часу. До того ж, добра зарплатня, вище соціальне становище самі по собі не гарантують задоволення роботою. Тим, хто обирає професію, варто замислитися, чи не оцінюють вони життєві перспективи подібним чином. І не буде зайвим нагадати, що більшість людей – а їх мільйони – мають не «престижні», а інші корисні, необхідні й цікаві професії. Так є, і так буде завжди.
Вкрай важливе й те, що людина повинна займатися тим, до чого має хист і здібності. Таку працю вона виконуватиме залюбки й найкраще. Це принесе користь і людині, і всьому суспільству.
Учні випускного класу про свій майбутній вибір
- Аналіз анкетування дітей за темою заходу.
Класовод знайомить батьків та дітей із результатами анкетування учнів класу. Найцікавіші анкети зачитуються та обговорюються в учнівсько-батьківському колективі. Прізвища авторів анкет можна не називати.
- Обговорення творчих робіт учнів «Мої роздуми про майбутню професію».
Зачитуються уривки з найбільш цікавих та оригінальних творів. За прослуханим матеріалом відбувається дискусія. Висловлюються різні думки батьків, учнів, учителя.
Виступи батьків випускного класу на тему
«моя професія – моя гордість»
Батьки мають розказати про свою професію, її особливості, достоїнства, про освіту, яка передувала їй, про те, як вибір даної професії допоміг їм реалізувати в життя себе, тощо. Розповіді можуть супроводжуватись відповідними фотоматеріалами, які батьки приносять на збори.
По закінченні виступів батьки відповідають на запитання учнів, які виникли в дітей у процесі слухання розповіді.
Виступ шкільного бібліотекаря
Бібліотекар проводить огляд літератури за темою заходу «Скільки професій – стільки доріг» та ознайомлює присутніх із профорієнтаційною літературою, яку можна взяти в шкільній бібліотеці.
Література представлена на книжковій виставці.
Дискусії учнівсько-батьківського колективу
Батькам та учням пропонується обговорити такі ситуації.
Ситуація 1.
Діалог батьків:
- «Звикне, то й полюбить!» Це стосується не тільки родинного життя, але й праці. Нехай нині син не розуміє батьківських порад, мине час, попрацює, дізнається, що до чого, і буде вдячний.
- А якщо не «звикне»? Ви будете спокійно дивитися в очі своїй дитині?
Ситуація 2.
Розповідь телевізійного кореспондента, який брав інтерв’ю в абітурієнтів інституту народного господарства.
«Готувалася передача про проблеми профорієнтації школярів. Запитання були для всіх однакові: «Хто ви? Звідки? Чому вирішили сюди поступати? Хто порадив? Що ви знаєте про майбутню професію?» І відповіді були схожі. Більшість абітурієнтів свою майбутню професію – економіста, товарознавця – уявляли невиразно, хоч багатьом вибір підказали брат чи сестра, які вже навчалися в цьому інституті, мати чи тітка, що працювали в їдальнях і універмагах, батько-економіст…
А розповідь однієї дівчини в гарній біленькій блузці змісила мене здригнутися. Вона, трохи ніяковіючи, розповідала, що приїхала з далекого провінційного містечка. Вчилася добре…
- А хто порадив йти сюди?
- Шофер у таксі, коли з вокзалу їхала… Сказав, що це – добрий інститут! Сюди тепер усі поступають…»
Ситуація 3.
Ігор – ще молода людина тридцяти років. Він усе ще перебуває в пошуку. Але кого, чого? Закінчив ПТУ, здобув кваліфікацію токаря третього розряду, пішов в армію, оволодів професією радіотелеграфіста. А коли повернувся, пішов на курси водіїв автобусів. Закінчив курси, але шофером працював недовго – вступив до заочного юридичного інституту, а працювати влаштувався черговим електриком в універмазі. Після закінчення інституту зрозумів, що юриспруденція не для нього. Нині навчається на курсах офіціантів…
Підсумки зборів
Учитель. Ще до того, як дитина закінчить загальноосвітню школу, батьки мають приділити значну увагу вибору її майбутньої професії, зібрати для цього якнайбільше інформації, порадитися в школі про нахили, здібності та можливості сина чи дочки.
Не можна примушувати дітей вступати до якогось навчального закладу чи на якусь роботу, якщо вони не мають на те здібностей або бажання. Варто зважити на реальні можливості вступу до вищого навчального закладу.
Питання, куди піти вчитися, треба вирішувати не тільки виходячи з інтересів дитини чи батьків, але й зважаючи на потреби та можливості суспільства.
Допомогти нашим дітям знайти себе – справа не проста, але необхідна, і в цьому нас ніхто не заступить, ні «Довідник вступників до вузів», ні водій таксі біля вокзалу…
«Пізнай себе – і ти пізнаєш світ», - говорили древні. Перефразовуючи, можна сказати: «Пізнаючи працю, пізнавай і самого себе, а пізнавши себе, знайдеш і свою професію, своє покликання!» «В добрий час!» - говоримо ми за традицією тим, хто зробив свій вибір. І цей час буде справді добрим, якщо молода людина зможе правильно обрати свій життєвий шлях, свою долю, свою професію.
|
