73-я річниця визволення Близнюківщини (подорож в музей)

Ведуча 1: Однією із жахливих сторінок XX століття є Друга світова війна 1939-1945 рр., яка торкнулася і нашої країни. Саме під час цієї війни розпочалось довге і криваве протистояння наших співвітчизників за визволення нашої держави.

Ведуча 2: Невимовно тяжких втрат зазнав український народ у тій страшній воєнній круговерті, що розметала, понівечила і розтоптала мільйони людських доль. Це була трагедія. ЇЇ принесли з собою гітлерівські орди, які без жалю топтали нашу землю, палили міста і села. Війна – це мільйони вдів і сиріт, пограбованих і знищених мирних громадян. Війна – це людське горе…

Ведуча 1: Тяжкий шлях визволення Близнюківщини тривав з 1941 до 1943 рр., попри гіркоту поразок було вирвано перемогу у ворога звільнивши нашу рідну землю.

         16 вересня 1943 року Близнюківщину було остаточно звільнено від загарбників. Пам’ять про тих, хто не шкодував себе, рятував рідну землю і приніс перемогу над окупантами, живе і нині.

Ведуча 2:

Нам не забути дні війни

Навіки в пам’яті вони

І ті герої незабутні

Що з нами йдуть в літа майбутні

Нам не забути дні війни

Навіки в пам’яті вони…

Ведуча 1: 1418 днів і ночей йшли відважні воїни дорогами війни, не озираючись назад. А за плечима залишались перетворені у ріїни 714 міст і 28 тисяч сіл на рідній Україні. Йшли не шкодуючи себе, щоб перемогти. 12 жовтня 1941 року гітлерівські орди захопили й наші Близнюки. З нашого району пішли на фронт понад 10 тис. чоловік – кожний четвертий від всього населення Близнюківщини. Більше половини загинуло. За наш район склали голови 4,5 тис. воїнів – представників різних народів Радянського Союзу.

Ведуча 2: У роки війни через Близнюківський район шість разів переходив фронт, 566 днів тривала окупація. Німці піддали села нещадному руйнуванню. Людей катували і розстрілювали за найменшу підозру у супротиві. В самих Близнюках близько 100 чоловік розстріляли.

Ведуча 1: На окупаній території люди піднялися на боротьбу проти фашистів. Були створені підпільні організації в Близнюках та селі Настасівка.

         Близнюківські підпільники писали та розповсюджували листівки, доставляли голодуючому народові хліб, допомагали полоненим, здійснювали диверсії.

         Лише за допомогою зрадників гестапівці натрапили на слід підпільників. Фашисти піддали патріотів жорстоким тортурам, намагаючись одержати відомості про підпілля. Але ніхто не видав своїх товаришів і кати вчинили над ними жорстоку розправу.

Ведуча 2: Жителі Близнюківщини мужньо боролися проти ворога на фронтах Великої Вітчизняної війни. 1660 воїнів повернулися з фронту з бойовими нагородами. За виявлений героїзм танкіст М.І.Мясников, льотчики М.І.Сербіненко, М.С.Горкунов, артилеристи В.М.Мовчанов, І.П.Петренко, піхотинці П.Т.Ткаченко та І.А.Геращенко удостоєні звання Героя Радянського Союзу. А артилеристи М.Т.Грабовський, М.І.Голубничий та М.А.Дураков стали повними кавалерами ордена Слави.

         За даними військкоматів на фронтах Великої Вітчизняної війни загинуло більше 5 тис. близнюківців. В районі є сім’ї, в які не повернулися з поля бою чотири, п’ять, шість, а то й сім чоловік.

Ведуча 1: У боях з німецько-фашистськими загарбниками за наш район склали голови майже чотири тисячі солдат і офіцерів Червоної Армії з інших областей України та союзних республік. У визволенні Близнюківщини брала участь 31 гвардійська Барвінківська окрема танкова бригада під командуванням генерал-майора.

Ведуча 2: 14 вересня 1943 року почалися бої за визволення нашого краю, бої за Близнюки тривали цілу добу і на ранок 15 вересня були повністю звільнені від гітлерівців, а 16-го вересня вся територія Близнюківського району.

         На честь танкістів-визволителів у райцентрі встановлено пам’ятний знак «Танк на п’єдесталі». А чотирьом танкістам – Я.Н.Ніколенку, М.І.Федотову, В.О.Мерінову та І.С.Лещенку, чий екіпаж першим увірвався у Близнюки, Близнюківська селищна рада присвоїла звання «Почесний громадянин смт. Близнюки».

/Розповідь про звільнення села/

Бібіліотекар: В нашій бібліотеці є книга «Вірні сини Вітчизни» автор і упорядник якої нині покійний Іван Дмитрович Базій. Цей збірник розповідає про події тих років, про тих хто відстоював свободу і незалежність своєї Батьківщини. Ця книга пам’яті створена на основі архівних документів і матеріалів, публікацій у районній газеті, інших газетах та журналах, спогадів учасників війни.

         Сьогодні наша велика вдячність землякам – близнюківцям, всім тим, хто боровся з ненависним ворогом, хто піднімав в атаку роти і батальйони, водив у бій полки і дивізії, хто допомагав на рідній Близнюківській землі. Все далі відходять грізні роки Другої світової війни, але на згасає пам’ять про тих, хто приніс на вівтар Великої Перемоги своє життя, хто поліг у боях заради щастя інших.

Ведуча 1:

Ніхто не забутий; На попіл ніхто не згорів:

Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть.

І доки є пам’ять в людей і живуть матері,

Допоки й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.

Ведуча 2: Сьогодні, коли Україна потопає в сльозах від горя, з болем у серці говоримо: «Ми не тільки не хочемо війни, а просимо Бога зробити так, щоб вона нарешті закінчилася. Ми віримо в це!» Ще мало літ минуло з часів Великої Вітчизняної війни, але рани кровоточать і досі, зберігаючи подвиги батьків і дідів. Сьогодні на нашу рідну землю прийшло нове лихо – біль утрат в зоні АТО, знову гинуть українці, серед них і наші земляки, які пішли боронити кордони держави.

Ведуча 1:

Я хочу лиш, щоб чоловічі руки

Не зброю обіймали, а коханих.

І щоб вони не танки вели в поле,

А борозну до щастя прокладали.

Хай дужі руки чоловічі,

Не порохом пропахнуть, а колоссям,

Хай у труді шукають щастя вічне,

Так в нашому народі повелося.

Ведуча 2: Ми закликаємо вас сьогодні згадати усіх хто поклав свої голови у війнах за наше майбутнє. Хай пам’ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.

Ведуча 1:

Хай буде мир віднині і довіку!

Хай буде мир й замовкнуть війни злі.

І сльози щастя на своїх обличчях

Відчують всміхнені усюди матері.

Ведуча 2:

Хай буде мир. Веселі будуть діти,

Спокійними скрізь стануть всі жінки

І перестануть думати ночами,

Що десь коханий гине на війні.

Ведуча 1:

Хай буде мир й замовкнуть всі гармати.

Доволі крові, сліз, нещастя й бід…

Хай відпочине змучений боями

До праці звичний чоловічий рід.

Ведуча 2:

«Хай буде мир!» - звертаються до Бога,

Чоло зросивши потом трударі,

Бо хочуть, щоб сміялись дзвінко діти

На нашій древній українській землі.

Ведуча 1:

Хай буде мир віднині і довіку!

Хай буде мир й замовкнуть війни злі!

Хай у міцних обіймах всі народи

Ідуть у майбуття через віки.