«ПОРІС ЧОРНОБИЛЕМ ЧОРНОБИЛЬ БІДОЮ НАШОЮ ПОРІС»
(ЗАХІД ПАМ’ЯТІ ДО ДНЯ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ»)
Мета:
- Навчати учнів уболівати за минуле своєї держави;
- Формувати загально розвинену людину, що буде протистояти злу, насильству, несправедливості та руйнуванню навколишнього світу;
- Розвивати в учнів потребу будувати, створювати, відроджувати заради України;
- Виховувати почуття сприймання чужого болю як свого, повагу до людей, які віддали своє життя в ім’я майбутнього життя людства;
- Прищеплювати любов до рідного краю, почуття відповідальності за благополуччя нашої держави.
Обладнання: Свічка пам’яті, виставка рефератів, малюнки учнів «Чорнобиль – біль України».
Хід заходу
І. Організаційний момент
ІІ. Основна частина
Голос за кадром… У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року о 1 год. 23 хв. 40 с., коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської атомної електростанції несподівано розірвало нічну темряву велетенське полум’я. почався новий відлік українського часу.
Болісний. Гіркий. Печальний…
Виходять ведучі.
Ведуча.
Шановні гості та присутні! На жаль, не всі річниці у наших календарях відмічені червоним святковим кольором.
Ведучий.
Сьогодні саме така дата – 30 річниця Чорнобильської трагедії. Ми віддаємо шану тим, хто брав безпосередню участь у ліквідації наслідків аварії на атомній станції і тим, хто був змушений залишати рідні домівки – евакуйованим та переселенцям із зони відчуження, усім тим, кого торкнулася чорним крилом ця страшна біда.
Ведуча.
Біда розчинилася у духмяному повітрі, у біло-рожевому цвітінні яблунь та абрикос, у воді сільських криниць, у всій красі. Та хіба тільки в ній? Вона розчинилась у людях. Ця трагедія увійде в історію, в усі хронічки людства як невигойна рана на тілі України. Увесь цей жах відгукнувся болем у серцях мільйонів людей.
Ведучий.
Чи буде квітень, як завжди,
Дарунком весняної здоби.
Чи власним іменем біди
Ми назвемо його «Чорнобиль!?
Чи, може, викинем його
З календарів своїх допоки
Нас темний грітиме вогонь
Ще не відкритих ізотопів?
Сумлінна думка не має меж,
Її спинити годі.
І ти, Чорнобилю, ти теж
Не маєш меж сьогодні
Лунає дзвін…
Ведуча.
Лунає екологічний дзвін. Тривогою та болем наповнені його звуки. Болем за нашу землю, яку зрошують смертоносні кислотні дощі, за отруєні хімічними відходами ріки, за небо з озоновими дірами, за вирубані ліси. Тривогою – за майбутнє життя.
Ведучий.
Стогне дзвін. Та найгіркішими нотами звучать у ньому голоси Чорнобиля, катастрофи, яка ніколи не зітреться з людської історії, не згасне у віках.
Ведуча.
Чорнобиль… Мертва зона… Такі слова гірким болем відлунюються у наших серцях. Заростають деревами, кущами, травою опромінені села. Вони порожні, мертві. Поступово руйнуються хати. Разом із ними руйнуються, зникають неповторні цінності поліської давнини. Про жахливу подію важко згадувати, страх проймає душу при згадці про мільйони загиблих людей, особливо молодих, які помирають повільно, але в тяжких муках.
Ведучий.
Для України, для всіх, хто прямо чи побічно причетний до трагедії Чорнобиля та її наслідків, час ніби розділився на дві частини: до 26 квітня 1986 року і після нього. Цим частинам часу в народі вже дано назву – два кольори часу, червоного і чорного кольорів в долі України та її народу.
Виконується пісня «Два кольори». (в записі)
Жорсткий, ніжний і свавільний світе,
Скажи скоріш, що діяти мені,
Тебе чи ненавидіти, а чи любити
У міражах чорнобильських вогнів?
Мовчиш… А серце жде і прагне слова,
Немов земля обвуглена – тепла
Людських долонь, котрі не пахнуть кров’ю,
Бо маками у полі проросла.
А час іде – не спить.
Не спить і серце, відповіді хоче
За всіх, хто жив, живе і буде жить…
Допоки нам дивитиметься в очі
Зловісний стронцій атомних страхіть?
Ведуча.
У ці дні ми привертаємо увагу як української, так і світової громадськості до страждань людей, які зазнали і продовжують зазнавати дії радіації, - наших співвітчизників і жителів інших держав. Серед них і ті, хто захистив світ від страшної біди ціною свого здоров’я, а інколи й життя. Ми схиляємо перед ними голову.
Звучить фонограма-мінус «На Чорнобиль журавлі летіли».
З бідою, кажуть, тільки ніч
Потрібно перебути.
І знову сни прийдуть до віч,
Та біль принишкне спрутом.
А я принижений іду,
І дибиться дорога,
Несу у світ свою біду
Крізь сумніви й тривоги.
Несу, неначе немовля,
Що так зайшлося криком,
Аж захиталася земля
Тривожно й огнелико.
Хай світ довкруг її гуде,
Я буду колихати.
Її щоночі і щодень –
Біда повинна спати.
Віддати людям на землі себе
У кожнім добрім і гарячім слові,
Допоки світить небо голубе,
Допоки світ займеться із любові.
Віддати все: і доброту, і мету,
Що не дадуть й камінню збайдужіти,
І навіть злість, і зненависть святу,
Що світ Ілюзій може спопелити.
Віддати людям на Землі себе.
Ведучий.
Вони були серед перших і першими пішли із життя. Коли їм у 1986 році сказали: «Треба», - вони нічого не питали, поїхали в «зону». Працювали. Кожен з них робив там свою звичну справу. Сьогодні зрозуміло: наслідки аварії на ЧАЕС могли б бути значно більшими, якби не самопожертва і мужність тих, хто був там у перші тижні після лиха…
Ведуча.
Ви ж були найперші,
Із вогню та в полум’я шугали
Не до подвигів і не до звершень:
Ви ж собою людство заступали
Ведучий.
Наслідки вибуху четвертого реактора Чорнобильської атомної сколихнули весь світ. У результаті аварії стався викид величезної кількості радіоактивних речовин з активної зони реактора, які радіоактивною хмарою перенеслись на великі відстані.
Ведуча.
Йод-131, цезій-134,-137, стронцій-90, плутоній-239, плутоній-240. Увесь цей радіоактивний дощ розлетівся і висіявся на територіях України, Білорусії та Росії. Радіоактивного забруднення зазнало майже 50 % території України. В життя мільйонів людей увійшли слова «радіація», «зона», «ліквідатор», «відселення».
Ведучий.
А на квітучій українській землі з’явились пусті міста і села, мертвий ліс, до якого не можна підходити, сади з яблуками, насиченими радіоактивною отрутою, вода, яку не можна пити, і навіть повітря, яким дихаємо стало ворогом.
Ведуча.
Серед тих, хто опиняється на місцях, позначених смертю і болем були і наші земляки. У 1986-му, мало хто знав, що собою представляє аварія на ЧАЕС. Це – пізніше. А тоді, у травні 1986-го, вірні своєму обов’язку поспішили в «зону». Тоді було найважче. Насамперед тому, що знали, як це може позначитись із часом на здоров’ї людей. Про себе тоді ніхто не думав.
Ведучий.
До вашої уваги презентація Закорко Катерини «Чорнобильська катастрофа: дії, результати та уроки».
Ведучий.
На сьогоднішній день два з половиною мільйони людей проживають у забрудненій зоні, з них вісімсот тисяч дітей. Смерть понад 35 тисяч людей пов’язана з аварією на ЧАЕС та її наслідками.
Ведуча.
Радіація – невидимий і тому підступний ворог усього живого. Від неї важко вберегтися, захистити себе і природу. Як відомо, і зараз у зоні відчуження проживають люди, їх дуже мало. Та все ж живуть.
Ведучий.
Чорнобильська біда торкнулася чорним крилом Житомирщини, Київщини, Чернігівщини
На Чорнобиль журавлі летіли,
З вирію вертались на весні,
Як сніжниця попелище біле
Розвівалося в рідній стороні.
Там згоріли гнізда і гніздечка,
Поржавіла хвоя і трава,
Журавлина крихітна вервечка
Напиналась наче тятива.
Не було ні стогону, ні крику,
Тільки пошум виморених крил,
Журавлі несли печаль велику
Наче тінь невидимих могил.
Не спинились птиці на кордоні,
Де всякає атом у пісках,
І дивився батько з – під долоні,
І ридала мати в небеса.
Ведуча.
Дорога в нікуди… Точніше, вона в Чорнобиль, але вона не має вороття. Чорнобиль… Раніше це слово асоціювалося зі спокоєм і красою, а тепер – зі смертю, скаліченими долями, з табличками біля криниці: «Пити воду – заборонено», «Радіація».
Ведучий.
Обезлюдніли села, де століттями вирощували жито, виховували дітей. Тепер у селах моторошна тиша. Лише гадюччя і вужі повзають на його околицях.
Довкруг усе заростає бур’яном.
Ні звуку, ні скрипу, лиш вітер
Гуляє в порожніх оселях…
Ще треба й таке пережити –
Безлюдні покинуті села.
Було село. Тепер села немає.
Там річка омивала береги
І люди там жили, тепер і їх немає –
Роз’їхались по світу хто куди…
О Господи! За що таке прокляття
На мій народ, на рід мій на село?
Прости нас, Господи, за сльози наші
І за молитви недоказані, прости.
Ведуча.
Здавна чудовими краєвидами, щедро врожайними садами, прекрасними місцями відпочинку, лісами, багатими на ягоди, гриби, горіхи славилась чорнобильська земля. Та тільки до жахливої ночі 1986 року. Відтоді ця земля почала називатися «зоною».
Ведучий.
Проходять роки після аварії на ЧАЕС. А біль не вщухає, тривога не покидає людей, пов’язаних зі скорботним часом ядерного апокаліпсису. Чорнобильська біда надовго залишиться в нашій пам’яті. Ще довго ми будемо відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров’ям, життям.
Ведучий.
Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії. Перед живими. Перед пам’яттю до часу померлих від радіаційного смерчу.
Чорнобильський дзвін.
За ким же б’є він?
За тим, хто пішов
У високу блакить,
Щоб звідти на мудрість
Нам очі відкрить…
Щоб пам’ять не згасла,
Щоб ти пам’ятав,
Як розлючений той
Там реактор палав.
Чорнобильський дзвін.
Печаль і журба,
За тими б’є він,
Кого вже нема…
Хвилина мовчання.
Ведуча.
Минуло 30 років з того трагічного дня, наслідки Чорнобильської трагедії відчуваються сьогодні. Збільшились захворювання та смертність людей, поширились дитячі захворювання.
Лунає гул дзвонів
Ведучий.
Сьогодні – День пам’яті, День скорботи і роздумів. Бо нам таки є над чим замислитись. Живемо на технологічному вулкані. Чи не повториться трагедія в іншому місці? Чи стали ми більше шанувати рідну землю?
Ведуча.
Мимоволі хочеться гукнути: «Люди! Схаменімося! Дзвони Чорнобиля б’ють на сполох! Не питайте, по кому то дзвін. По кожному з нас.
Ведучий.
Ми, нинішнє покоління, повинні робити все можливе, щоб зберегти своє життя і життя майбутніх поколінь: дбати про чистоту землі, насаджувати дерева, прикрашувати землю квітами, травами, не забруднювати ріки, ставки та джерела. Тож запалімо свічки – надії. Хай полум’я свічок у наших душах зіллється в одне полум’я віри. Ми будемо жити!
Пісня «Молитва»
Ведуча.
Шановні учасники зібрання! На території нашого селища є пам’ятний знак ліквідаторам аварії на ЧАЕС.
Ведучий.
Запрошуємо усіх присутніх пройти на покладання квітів до пам’ятника ліквідаторам наслідків аварії на Чорнобильській атомній станції.
| 
